Логотип НТУ
Логотип НТУ
НТУ
3D тур по НТУ

Історія університету

1944 рік – розпорядженням Ради Народних комісарів СРСР № 11.06-р від 7 листопада 1944 року засновано Київський автомобільно-дорожній інститут (КАДІ), з вересня 2000 року – Національний транспортний університет (НТУ).

В 1944 було створено два факультети – дорожній та механічний для підготовки фахівців з чотирьох спеціальностей: автомобільні дороги, мости, автомобілі та автомобільне господарство, дорожні машини і механізми. Директором КАДІ призначено Даденкова Юрія Миколайовича.

1954 рік – створено раду по захисту кандидатських дисертацій, а в 1957р. – раду по захисту докторських дисертацій.

1958 рік – механічний факультет КАДІ перейменовано на автомобільний.

1959 рік – ректором КАДІ призначено Вериженка Євгена Петровича.

1964 рік – у КАДІ створено науково-дослідний сектор (у подальшому називався науковою частиною).

1965 рік – у КАДІ організовано інженерно-економічний факультет.

1970 рік – у КАДІ починає діяти підготовче відділення.

1974 рік – засновано Всесоюзний традиційний студентський мотокрос на призи Київського автомобільно-дорожнього інституту.

1975 рік – створено факультет підвищення кваліфікації.

1979 рік – 8 січня виходить перший номер газети «Автодорожник». За 12 років першого життя газети вийшло 452 номери. З 1991 по 2002 рік «Автодорожник» не виходив. Поновився випуск газети з приходом нового ректора, Дмитриченка М.Ф., – в 2003 році. Кількість номерів «Автодорожника», які вийшли за цей час, вже наближається до 600. В газеті повністю висвітлюється життя університету. Готується кожен номер в першу чергу силами студентів, які розповідають і про навчання і про своє дозвілля, і про відпочинок.

1984 рік – ректором КАДІ призначено Канарчука Вадима Євгеновича.

1984 рік – інженерно-економічний факультет КАДІ реорганізовано у факультет економіки та експлуатації автомобільного транспорту.

1985 рік – у КАДІ організовано заочний факультет.

1987 рік – автомобільний факультет КАДІ реорганізовано в автомеханічний.

1990 рік – у КАДІ організовано загальноінженерний факультет.

1992 рік – на базі факультетів підвищення кваліфікації КАДІ створено факультет післядипломної освіти.

1992 рік – розпочинається діяльність освітнього комплексу у складі КАДІ автомобільно-дорожніх, автотранспортних технікумів (коледжів) та технікумів транспортного будівництва України.

1993 рік – факультет економіки та експлуатації автомобільного транспорту перейменовано на факультет управління на транспорті.

1994 рік, серпень – після державної акредитації КАДІ отримує статус технічного університету, найвищий – ІV рівень акредитації і назву Український транспортний університет (УТУ).

1998 рік – на базі підготовчого відділення та підготовчих курсів створено факультет довузівської підготовки.

1999 рік – на базі факультету післядипломної освіти створено Інститут економіки і бізнесу на транспорті УТУ.

2000 рік – УТУ отримує статус національного і теперішню назву – Національний транспортний університет (НТУ).

2000 рік – на базі наукової частини створено Науково-дослідний інститут “Проблем транспорту і будівельних технологій”.

За період роботи НДІ було виконано більше 85 науково-дослідних робіт, фінансування яких здійснювалось за рахунок державного бюджету із загальним обсягом фінансування – понад 12517,488 тис.грн., а також більше 495 госпдоговірних робіт із загальним обсягом фінансування – понад 27626,160 тис. грн.

За роки роботи НДІ було впроваджено 405 розробок. Авторами розробок отримано охоронних документів загальною кількістю 321 шт, більше 15 тис. студентів взяли участь у виконанні НДР. За результатами виконаних досліджень тільки з 2005 року успішно захищено 111 кандидатських дисертацій та 9 докторських.

2000 рік – входження до складу Національного транспортного університету Львівського навчально – консультаційного центру 4 рівня акредитації.

2003 рік – ректором НТУ призначено професора Дмитриченка Миколу Федоровича, обраного конференцією трудового колективу університету.

2003 рік – рішенням Вченої ради університету від 1 жовтня 2003 року на базі заочного факультету НТУ створено Інститут заочного та дистанційного навчання НТУ.

2003 рік – 21 жовтня 2003 року наказом ректора НТУ №338 на базі інженерного центру інформаційних технологій НТУ створено Міжнародний освітянський центр інформаційних технологій (МОЦІТ).

2003 рік – університет знову визнано акредитованим за статусом вищого закладу освіти ІV рівня.

2004 рік – факультет довузівської підготовки НТУ реорганізовано в Інститут доуніверситетської підготовки і міжнародного співробітництва НТУ.

2004 рік – в травні 2004 р. на кафедрі дорожньо-будівельних матеріалів і хімії було створено науково-дослідну лабораторію “Технологія матеріалів і конструкцій транспортного будівництва імені професора Сюньї Г.К.»

Основні напрямки діяльності лабораторії спрямовані на розробку і впровадження нових довговічних матеріалів для автомобільних доріг, мостів і аеродромів.

2004 рік – входження до складу Національного транспортного університету Надвірнянського коледжу 1 рівня акредитації та Барського автомобільно-дорожнього технікуму 1 рівня акредитації.

2005 рік – Лауреатами державної премії України в галузі науки і техніки стали 5 провідних учених університету.

2005 рік – університет затверджений координатором проектів TEMPUS TASIS. Зараз університет бере участь в 20 міжнародних договорах про співробітництво. До виконання проектів залучено 29 зарубіжних ВНЗ.

2005 рік – університет нагороджено дипломом «Лідер транспортного комплексу України».

2005 рік – згідно рішення Вченої ради НТУ лабораторії «Гідравліки» кафедри мостів та тунелів присвоєно ім'я професора Даденкова Ю.М.

2006 рік – створення Криворізького навчально – консультаційного центру 4 рівня акредитації.

2006 рік – з метою підвищення якості підготовки фахівців згідно з наказом № 282 “Про реорганізацію факультетів” у липні 2006 року було створено нові факультети:
- Економіки, менеджменту і права;
- Транспортних та інформаційних технологій.

2007 рік – відкрито Навчально-консультаційний центр НТУ у м. Івано-Франківськ.

2010 рік – Національний транспортний університет отримав в м.Болонья (Італія) сертифікат про приєднання до Великої Хартії Університетів.

2012 рік – укладена перша угода про співробітників між корпорацією ЄВРОКАР і НТУ. Згідно угод на виробництві створено 4 науково-виробничих комплекси і 35 філій кафедр.

2012 рік – до Національного транспортного університету було приєднано Львівське вище професійне училище транспортних технологій та сервісу як відокремлений структурний підрозділ.

2012 рік – НТУ став переможцем Всеукраїнського конкурсу «Винахід – 2011» в номінації «Кращий винахід – 2011».

2013 рік – комісія Європейського Союзу відзначила Національний транспортний університет високою нагородою «За управління великим партнерством».

2013 рік на Міжнародній виставці «Сучасні заклади освіти – 2013» НТУ був нагороджений Дипломом ГРАН-ПРІ «Лідер вищої освіти України» в номінації «Міжнародне співробітництво в галузі освіти і науки».

2013 рік – біля навчально-бібліотечного корпусу по вул.Кіквідзе, 42 відкрито філію Міжнародного освітянського центру університету, де задіяно два мультимедійних комп’ютерних класи на 25 комп’ютерних місць в кожному.

2013 рік – до НТУ приєднано Київський транспортно-економічний коледж.

2014 рік – в конкурсі «Винахід року», який проводив Український інститут промислової власності, комплекс винаходів «Робочий орган роторного траншейного екскаватора» отримав перше місце в абсолютний номінації «Кращий винахід року».

2014 рік – Рада Європейської Асоціації Університетів 24 жовтня 2014 р. прийняла Національний транспортний університет повноправним членом Європейської Асоціації Університетів.

2014 рік – дорожньо-будівельний факультет реорганізовано в факультет транспортного будівництва.

2015 рік – на VI міжнародній виставці «Сучасні заклади освіти 2015» (березень 2015р.) НТУ нагороджено Дипломом ГРАН – ПРІ «Лідер вищої освіти України» та Кубком.

Із заснуванням Київського автомобільно-дорожнього інституту у Києві відновилася підготовка автомобілістів, дорожників та мостобудівників. Ще до 1930 року таких фахівців вже готували на відповідних факультетах Київського політехнічного інституту, а згодом і Київського інституту народного господарства (згодом на їх базі було створено Харківський автомобільно-дорожній інститут та Дніпропетровський інститут інженерів залізничного транспорту).

Видатні вчені, що викладали в КАДІ:

М.О. Лаврентьєв (академік і віце-президент AH CPCP, лауреат Ленінської і Державних премій); А.О. Василенко (академік АН України); Д.А. Руденко (професор, лауреат Державної премії CPCP); В.А. Ройтер (академік АН України); О.О. Сігов (лауреат Державної премії CPCP); М.О. Кільчевський (академік АН України); В.Д. Кубенко (академік НАН України, лауреат Державної премії України); талановиті вчені І.І. Гіхман, О.М. Пеньков, С.I. Тетельбаум, І.А. Кириєнко – майбутні члени-кореспонденти АН України.

За 70 років свого існування Національний транспортний університет підготував понад 70 тисяч спеціалістів для України, колишнього СРСР та багатьох країн світу.

Наш університет першим серед вищих навчальних закладів України розпочав підготовку фахівців з організації дорожнього руху, економіки автомобільного транспорту, економіки дорожнього будівництва, обладнання і технології підвищення зносостійкості та відновлення деталей машин і конструкцій, організації перевезень та управління на транспорті.

Якщо в 1944р. в КАДІ навчалось 274 студента, то в 2014р. – більше 17000. Навчальний процес та наукові дослідження забезпечують висококваліфіковані спеціалісті, серед яких 56 докторів наук, професорів і 291 доцент. 11 викладачів є Лауреатами Державної премії України, 24 – дійсними членами та членами-кореспондентами галузевих академій України та інших держав. В період з 1948 по 2014 рік 27 співробітників НТУ стали лауреатами державних та іменних премій.

Зараз в складі університету три навчальні інститути, один науково-дослідний інститут та вісім відокремлених структурних підрозділів: 3 навчально-консультаційні центри та 5 навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації. В НТУ здійснюється підготовка фахівців за 20 напрямами та 30 спеціальностями.

З 1963 року в університеті ведеться підготовка іноземних студентів. За ці роки в університеті навчалися представники більш ніж 20 держав світу: Азербайджану, Китаю, Німеччини, Ізраїлю та інших. Підготовлено 3885 фахівців. Сьогодні в університеті за базовими напрямами навчається понад 700 іноземних студентів із 10 країн світу.

Матеріально-технічна база університету

Впродовж всього періоду існування Національного транспортного університету триває інтенсивний процес будівництва, реконструкції та розширення матеріально-технічної бази. На сьогоднішній день це — багатофункціональний комплекс сучасних споруд: 3 учбові корпуси, 5 гуртожитків, спортивний комплекс, їдальня та спортивно-оздоровчий табір «Зелений бір» (Плюти).

Етапи розбудови:

  • 1944р. — розміщення у будівлі колишньої 5-ї гімназії.
  • 1960р. — реконструкція головного корпусу (надбудовано 2 поверхи).
  • 1966р. — добудовано чотириповерховий лабораторний корпус.
  • 1988р. — відкриття навчально-бібліотечного корпусу (НБК).

Соціальна сфера:

  • Гуртожитки: З 1985 року введено в дію дев’ятиповерховий гуртожиток №5. Зараз діє 5 гуртожитків, що утворюють студентське містечко.
  • Відпочинок: З 1957р. діє табір «Плюти» в Обухівському районі. Також студенти відпочивають у Карпатах та на Чорному морі.

Харчування: У 1979р. побудована двоповерхова їдальня на 380 місць. У 2009 році було проведено капітальний ремонт цехів та залів. Також працює буфет у навчально-бібліотечному корпусі.

Спорт: У 1970р. введено в експлуатацію спортивний комплекс (вул. Кіквідзе, 36а) з 25-метровим басейном, залами для боротьби та важкої атлетики. У 2014 році облаштовані сучасні майданчики для волейболу та баскетболу.

Бібліотека

Створена у 1944 році, бібліотека пройшла шлях від фонду в 17,5 тис. одиниць до сучасного потужного ресурсу. У 1989 році вона отримала нове приміщення в НБК, де на 8 та 9 поверхах розташовані 5 читальних залів та спеціалізовані абонементи.

550 000+
Примірників у фонді

Уже понад 10 років функціонує автоматизована система «УДФ/Бібліотека», створено електронний каталог та власний веб-сайт для зручного доступу читачів до знань.

Бібліотека

Міжнародне співробітництво

Національний транспортний університет активно розвиває зв’язки з провідними установами світу. Серед наших партнерів — університети США (Мічіган, Джорджія, Огайо), Німеччини, Польщі, Болгарії та Угорщини.

Університети штатів Джорджія та Огайо (США)
Вища школа архітектури (Німеччина)
Гірничо-металургійна академія (Польща)
Вищий технічний університет (Болгарія)
Фірма Bosch Rexroth AG (Німеччина)
Корпорація GRAMMER AG (Німеччина)

Співпраця з такими світовими гігантами як DEUTZ AG та Bosch дозволяє нашим студентам та викладачам бути на вістрі сучасних технологій транспортної галузі.

Наші перші ректори

Даденков Юрій Миколайович

Даденков Юрій Миколайович (1911-1991)

Засновник і перший ректор (1944–1959 рр.)

Народився 28 жовтня 1911 року в м. Лубни Полтавської області.

Закінчив Харківський автомобільно-дорожній інститут у 1933 році.

З 1952 року – доктор технічних наук.

З 1952 року – професор.

З 1961 року – член-кореспондент АН УРСР.

З 1933 по 1941 рік – асистент, доцент, завідуючий кафедрою Харківського автомобільно-дорожнього інституту.

З 1941 по 1944 рік брав участь у військових діях.

З 1944 по 1959 рік – ректор Київського автомобільно-дорожнього інституту.

З 1959 по 1973 рік – Міністр вищої та середньо-спеціальної освіти України.

Автор більш як 60 наукових праць, в тому числі багатьох навчальних посібників. Серед них: тритомник “Гідравлічні розрахунки” (1951), “Гідравлічні розрахунки відкритих русел” (1961), що були перекладені китайською та видані в Китаї.

Даденков Юрій Миколайович

Вериженко Євген Петрович (1920-1997)

Ректор (1959–1984 рр.)

Народився 27 серпня 1920 року в м.Києві.

Закінчив у 1946 року Одеський інженерно-будівельний інститут.

З 1947 по 1950 рік навчався в аспірантурі Київського автомобільно-дорожнього інституту.

У 1951 році захистив кандидатську дисертацію з проблем будівельної механіки. З 1952 року – доцент. З 1968 року – професор.

З 1952 по 1959 роки – декан дорожньо-будівельного факультету Київського автомобільно-дорожнього інституту.

З 1960 по 1987 роки – завідуючий кафедрою будівельної механіки Київського автомобільно-дорожнього інституту.

З 1987 року – професор кафедри опору матеріалів і будівельної механіки.

Автор багатьох статей і навчальних посібників. У співавторстві ним був написаний підручник “Статика будівель”, що багато раз видавався в Україні та за її межами.

Даденков Юрій Миколайович

Канарчук Вадим Євгенович (1936-2009)

Ректор (1984–2002 рр.)

Народився 23 лютого 1936 року в Києві. У 1961 році закінчив механічний факультет Української академії сільськогосподарських наук по спеціальності “інженер-механік”.

З 1976 року – доктор технічних наук. З 1978 року – професор. З 1992 року – академік Транспортної Академії України (з 1992 року по 2005 р. її Президент). З 1992 року академік Академії Транспорту Росії. З 1996 року – академік Міжнародної Інженерної Академії. З 1998 року – академік Міжнародної академії інформатики. Як вчений В.Є. Канарчук зробив вагомий внесок в розробку та впровадження у виробництво захисних зносостійких покриттів деталей машин. Він – лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Даденков Юрій Миколайович

Дмитриченко Микола Федорович

Ректор з 2003 року

Народився 19 грудня 1952 року у м. Снятин Івано-Франківської області. У 1976 році з відзнакою закінчив механічний факультет Київського інституту інженерів цивільної авіації, де пройшов шлях від аспіранта до проректора. У 2000-2002 рр. очолював департамент вищої освіти МОН України, де долучився до розробки Закону України “Про вищу освіту”, Концепції розвитку дистанційної освіти та інших законодавчих актів.

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор. Академік НАПН України та Президент Транспортної Академії України. Також є академіком Української Академії Тріботехніки (1997) та віце-президентом Української Академії Міжнародної Трібологічної Ради (1999). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005) та премії Комсомолу України (1982). Повний кавалер ордена «За заслуги» (І, ІІ та ІІІ ступенів).

Відомий спеціаліст у галузі машинознавства, розробник нових методів підвищення зносостійкості деталей. Автор близько 200 наукових праць, зокрема монографій “Еластогідро-динаміка: теорія та практика” (2000) і “Смазочные процессы в условиях нестационарного трения” (2002). Стажувався у Великій Британії, США і Канаді, є членом редколегій наукових журналів та спеціалізованих вчених рад.